Пам’ятник з паперу

Після закінчення Другої світової війни мільйони людей, які вижили у страшних випробуваннях, а також рідні та близькі таких людей розшукували зниклих безвісти. У Європі, понівеченій війною, переслідуваннями та хаосом,  виникла нагальна потреба з’ясувати долі людей. Союзники, благодійні організації та колишні в’язні концтаборів почали систематично збирати документи та інформацію. Це був початковий етап, під час якого у 1948 році утворилася Міжнародна служба розшуку («International Tracing Service» (ITS)) – центральне місце для звернень про пошук, які надходили з усіх кінців світу. Починаючи з 2019 року, ця організація стала відомою як Арользен Архіви.

Історія цього архіву тісно пов’язана з історією міста Арользен. В часи націонал-соціалістичного режиму у місті Арользен була розташована СС, там знаходилися її казарма, школа СС та філіал одного концтабору. Після війни ці будівлі стали місцем для зберігання справ і робочим простором для співробітників ITS. Водночас проявилися й політичні суперечності: виставка показує, як у повоєнному Арользені зустрілися колишні нацистські еліти та нові демократичні структури, і які напруження це спричинило.

У 1950-х та 1960-х роках роль ITS змінюється: дедалі більше державних установ зверталося по довідки для виплат компенсацій чи підтвердження фактів позбавлення громадянства за часів  націонал-соціалізму. Політичні події, наприклад, холодна війна, ускладнювали цю роботу, – багато архівів у Східній Європі залишалися закритими протягом десятиліть. Лише починаючи з 1990-х років з’явився доступ до нових джерел. Виставка показує, як трансформувалася система пошуків і які долі вдалося з’ясувати, а які так і залишилися невідомими.

У перші роки існування архіву в службі ITS працювало багато так званих переміщених осіб (Displaced Persons (DPs)) – людей, які самі зазнали переслідувань, були депортовані чи позбавлені своїх прав. Вони допомагали створювати цей архів та сформували міжнародну команду співробітників. Тимчасово у м. Арользен у своєму власному таборі жило до 800 переміщених осіб. Ця виставка нагадує про їх активну участь, про умови їх життя та про їх внесок в історію архіву.

Пошукова робота, яка розпочалась після 1945 року, стала основою для створення однієї з найбільших в світі документальних колекцій, присвяченої переслідуванням з боку націонал-соціалістичного режиму. Мільйони документів з концентраційних таборів, з таборів для примусових робітників, та з державних установ були зібрані й архівовані, доповнені запитами від  родичів та інформацією для підтвердження права на відшкодування. Починаючи з 1990-х років, розпочався процес оцифрування цих документів. Сьогодні вони вже майже повністю доступні онлайн, – для наукових досліджень, освітніх ініціатив  та меморіалізації по всьому світу. Виставка розповідає про те, як зростав цей архів, та чому він залишається унікальним дотепер.

Сьогодні Арользен Архіви відкриті для всіх: для тих, хто пережив переслідування та для їх родин, для державних установ та для дослідників, для шкіл та для широкої громадськості. Виставка показує, як архів використовували раніше — і як сьогодні він створює нові можливості для цифрового збереження пам’яті. Такі ініціативи, як #StolenMemory чи цифровий краудсорсінг-проєкт #everynamecounts поєднують міжнародну архівну роботу з активною участю волонтерів.